Вирок у справі Фаріон: суд спирався на запахову експертизу та дані з телефона Зінченка

1 жовтня Шевченківський районний суд Львова визнав В'ячеслава Зінченка винним в умисному вбивстві мовознавиці та народної депутатки VII скликання Ірини Фаріон у зв'язку з виконанням нею громадського обов'язку та з мотивів національної нетерпимості, а також у незаконному поводженні зі зброєю. Суд засудив його до довічного позбавлення волі. Через шість днів у мережі оприлюднили повний текст вироку, в якому суд детально описав докази.

За встановленими судом обставинами, 19 липня 2024 року Зінченко наблизився до Ірини Фаріон приблизно на два метри та здійснив один прицільний постріл у голову. Від отриманого вогнепального поранення мовознавиця того ж вечора померла у лікарні Святого Пантелеймона.

Одним із доказів стала одорологічна експертиза. Після вбивства правоохоронці відібрали запахові сліди з лавки біля місця злочину та порівняли їх зі зразком запаху, отриманим із крові Зінченка. Експерти встановили збіг із чотирма запаховими слідами, вилученими з різних частин лавки; імовірність збігу оцінили в 99,9996%. Для дослідження залучали трьох собак-детекторів — Маю, Сіму та Боса; усі вони вказали на збіг. Суд дійшов висновку, що Зінченко перебував на лавці біля місця злочину, де раніше фіксували чоловіка у яскравому червоно-чорному одязі.

Портретні експертизи досліджували фотографії та відео чоловіка, який з'являвся у дворі: він був у чорній панамі, окулярах, футболці з написом LOS ANGELES, широких спортивних штанах, білих шкарпетках і червоно-чорних кросівках. Експерт використав шість методів порівняння та дійшов висновку, що на досліджуваних матеріалах зображена одна й та сама людина; ще одна портретна експертиза у Київському НДІСЕ також підтвердила збіг зовнішніх ознак. Під час обшуку за місцем проживання Зінченка вилучили червоно-чорні кросівки Climacool, дві пари ношених білих шкарпеток, телефон, ноутбуки та флешнакопичувачі.

Окремий блок доказів правоохоронці отримали з телефона Зінченка. За матеріалами вироку, він цікавився Іриною Фаріон щонайменше з вересня 2023 року: переглядав матеріали про неї в Telegram, був учасником каналів, де публікували інформацію про неї, у квітні 2024 року намагався оформити платну підписку на Patreon, щоб отримати доступ до її ексклюзивних дописів, і заходив на її сторінку в соцмережі X. 4 березня 2024 року Зінченко отримав дані про номери телефонів Фаріон; у нотатках Telegram зберігалися її прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та країна проживання. 6 липня 2024 року, менш ніж за два тижні до вбивства, він шукав у браузері графіки відключення електроенергії у Львові, зокрема за адресою будинку Ірини Фаріон.

Слідчі також виявили в особистому кабінеті Зінченка на OLX листування щодо придбання глушника до пістолета Макарова. Наприкінці травня 2024 року він запитував продавця про вартість; після відповіді, що глушник коштує 2000 грн, уточнив умови відправлення та чи потрібна передоплата. В історії браузера були запити щодо свинцевої картечі, зокрема картечі калібру 6,5 мм; із продавцем він контактував через Viber і Telegram.

Під час огляду двору після вбивства правоохоронці виявили плями крові та гільзу з маркуванням 9×18 MAKAROV. Балістична експертиза встановила, що це стріляна гільза пістолетного патрона калібру 9×18 мм, яку відстріляли з нештатної самозарядної зброї, виготовленої або переробленої саморобним способом із пістолета, ймовірно, конструкції Макарова або конструктивно схожого виробу. Судово-медична експертиза встановила, що Ірина Фаріон померла внаслідок наскрізного вогнепального поранення голови; у тканині головного мозку виявили металевий фрагмент. Водночас через значну фрагментацію металу експерти не змогли встановити, чи цей фрагмент і знайдена на місці злочину гільза були частинами одного патрона.

Суд дослідив і пересування Зінченка напередодні злочину. Записи камер спостереження, показання свідків, а також портретні й одорологічні експертизи, за висновком суду, підтвердили, що він перебував у Львові з 9 до 21 липня 2024 року та майже щодня з'являвся у дворі будинку Ірини Фаріон. Власниця орендованої квартири впізнала Зінченка як свого квартиранта. Він мав залишити житло 21 липня, однак 20 липня — наступного дня після вбивства — повідомив про зміну планів та виселився раніше. Суд зазначив, що ці докази підтверджують перебування Зінченка у Львові та біля будинку Фаріон, і дійшов висновку, що саме він 19 липня здійснив постріл, внаслідок якого вона померла.

Окремо суд досліджував мотив убивства. У вироку зазначено, що Зінченко був учасником Telegram-групи, пов'язаної з російською неонацистською організацією National-Socialism/White Power (NS/WP), а також досліджував матеріали Telegram-каналів, у яких пропагували насильство, расову, національну та релігійну нетерпимість. Під впливом такого контенту та нацистської і неонацистської літератури він підтримував ідею «білої раси» та вважав національне питання другорядним порівняно з расовим. Ірина Фаріон активно відстоювала українську мову, державність та культуру. На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що вбивство було скоєне, зокрема, з мотивів національної нетерпимості.

Ірину Фаріон застрелили ввечері 19 липня 2024 року біля її будинку на вулиці Масарика у Львові. Її госпіталізували у критичному стані, однак того ж вечора вона померла. Через шість днів у Дніпрі затримали тоді 18-річного В'ячеслава Зінченка. Судовий розгляд справи тривав понад півтора року; Зінченко протягом процесу заперечував свою причетність до вбивства. Крім довічного позбавлення волі, суд частково задовольнив цивільний позов доньки Ірини Фаріон Софії Особи та постановив стягнути із Зінченка 5 млн грн моральної шкоди.